Ми раді, що Ви довірили нам своїх дітей.

    Маємо надію, що виправдаємо ваші сподівання, зробивши перебування малят у садочку цікавим, змістовним та незабутнім.

А поради, що є на цій сторінці допоможуть глибше познайомитися із специфікою роботи дошкільного закладу та стануть у нагоді при вирішенні актуальних питань пов’язаних із розвитком дітлахів. 

Ми завжди раді бачити Вас у стінах садочка, допомогти у вирішенні проблемних питань і у разі потреби  надати кваліфіковану допомогу. Сподіваємось на підтримку і плідну співпрацю як безпосередньо у садочку, так і на сторінках нашого сайту.  

Родина, сім'я — це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких життєвих негараздів.

Взаємини батьків і дітей — це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім'я — це державна структура.

Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми — це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.

Батьки завжди бажають своїм дітям щасливої долі, просять у Бога благословення для своїх синів і дочок, мріють бачити їх щасливими і здоровими, добрими і порядними людьми.

Батьківська суворість іноді сприймається дітьми негативно, бо вони не завжди вміють і бажають прислухатися до мудрих порад, не хочуть вчитися на чужих помилках. У таких випадках між батьками та дітьми виникають непорозуміння, і, як правило, саме мама й тато усувають ці конфлікти, тактовно й доброзичливо пояснюють дітям, хто в чому помиляється.

Вважаємо, що найголовнішим у сімейному вихованні мусить бути взаємоповага між старшим та молодшим поколінням, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати, пожаліти. Любов — ось те почуття, яке робить сім'ю міцною, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях.

Тільки родина — опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.

Родина для дитини – це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена. Але родина – це не завжди тато, мама, дитина. Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них – це суспільне виховання – дитячий садок. Дитячий садок стає другим домом, вихователь, вихованці групи – другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш за все людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить на скільки цей період буде для дитини позитивний.

·Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися;

·Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися;

·Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими;

·Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаруванню;

·Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі;

·Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими;

·Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими;

·Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими;

·Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати;

·Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ   прекрасний.

·Крім їжі та одягу мені потрібні душевне тепло, сердечність та Ваша любов.

·Говоріть до мене серцем і Вашими руками, тому що слова не завжди мені зрозумілі.

·Не застосовуйте до мене силу. Це привчить мене до думки, що з позиції сили можна все вирішити. Я швидше відгукнусь, коли мене просто поведуть за собою.

·Не давайте зайвих обіцянок, бо Ви не завжди можете її виконати. Я можу втратити довіру до Вас.

·Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки буде надихати мене продовжувати робити те ж саме.

·Не робіть зауважень у присутності людей. Я більше і краще зрозумію все, коли Ви спокійно поговорите віч-на-віч.

·Зробіть так, щоб я відчував свою важливість і потрібність, своє місце у планах нашої родини.

·Зробіть так, щоб я ніколи не боявся втратити Вашу любов.

·Допоможіть мені зрозуміти різницю між добром і злом, правдою і неправдою.

·Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.

·Не карайте мене за невдачі, сам невдача вже є карою для мене. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – тільки мої вчинки.

· Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також – як і чому. Прошу не робіть всього за мене, бо я тоді виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

·Будьте доброзичливими до мене, щоб я навчився відчувати теж саме до інших.

·Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експерементую «забагато, задовго, зачасто».

·Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо тільки дитина.

·Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився.

·Тоді я зможу самостійно приймати рішення в дорослому житті.

·Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували.

·Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася в милиці, які будуть заважати мені робити самостійні кроки. Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що Ви мене також.

1. Своєчасно приводити дитину до дошкільного закладу – до 8.30 та забирати – до 18.00.

2. Приводити дитину в ДНЗ у чистому одязі, у взутті, що відповідає розміру ноги дитини та санітарно-гігієнічним вимогам.

3. Приводити в ДНЗ здорову дитину, повідомляти вихователям про її самопочуття вдома та незвичайні випадки (падіння, ушкодження, скарги на погане самопочуття тощо).

4. Вихователь зобов`язаний щодня оглядати дитину з метою своєчасного виявлення ознак хвороб , нездужання,тілесних  ушкоджень.

5. Якщо під час ранкового прийому у дитини виявлено ознаки хвороби, батьки зобов`язані звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою.

6. При відсутності дитини в ДНЗ більше трьох днів необхідно надати довідку від лікаря.

7. Батьки або особи, що за їх дорученням приводять дитину в ДНЗ, мають передати її вихователю. Не припустимо відправляти дитину до дитячого садка саму, без супроводу дорослого.

8. Батькам треба заздалегідь повідомляти вихователя щодо осіб, яким вони доручають забрати дитину з ДНЗ. В окремих випадках таке доручення оформляється письмово.

10. Вихователь не має права віддавати дітей з ДНЗ неповнолітнім дітям, батькам в нетверезому стані.

11. Вносити плату за харчування до 20-го числа кожного місяця.

12. Вихователь не несе відповідальність за збереження прикрас (сережки, хрестики тощо). 

•Намагайтеся брати участь у діяльності групи. Займайтеся разом з   дітьми.

•Заохочуйте дітей до того, щоб вони вдягалися і роздягалися   самостійно. Допомагайте лише у разі потреби.

•Не   пояснюйте дитячих  малюнків,   конструкцій   тощо. Не давайте їм назви.

•Звертайтеся до дитини за поясненнями і коментарями.

•Вибирайте моменти для запитань

•Носіть  зручний  одяг,   в  якому  ви  почуватимете  себе комфортно, сидячи на килимі, граючись з дітьми на майданчику.

•Не дискутуйте з дітьми, іншими дорослими. Якщо вас щось непокоїть, якщо виникають запитання або якщо у вас є якісь коментарі   стосовно   правил   групи   чи поведінки дітей, звертайтеся з ними до вихователя.

• Подавайте вихователям свої ідеї і побажання стосовно планування та організації навчально-виховного процесу.

•Розкажіть вихователям про свої інтереси, здібності, таланти - для того, щоб вихователі могли використати це у роботі групи.

•Познайомтеся з Правилами   групи до того, як почнете працювати з дітьми.

•Попросіть вихователів пояснити, як вам слід діяти у разі   антисоціальної поведінки дітей.

•Не обговорюйте поведінку дітей перед групою.

•Надавайте дітям достатньо часу для самостійного  виконання    завдання.

                                                 Гіркі сльози матері

                                                      Любомира Калуська

       Кохання поєднало у шлюбі двох людей:її та його. Були молоді гарні і щасливі. Народилося двоє синочків. Хтось,очевидно,позаздрив їхньому щастю,наче хтось наврочив. Важко знайти,хто тому виною. Мабуть обоє. Чоловік любив себе значно більше,ніж дружину та дітей. А вічно заклопотана дружина розривалася між роботою,синами і чоловіком. Була доброю господинею. Прагнула вчасно наготувати, прибрати. Часу було обмаль,а на себе й поготів. Чоловік перестав її помічати. Стала для нього байдужою і нецікавою. Змінювалися жінки,друзі,товариство. Однак жодного разу не

 з’явилося бажання підставити своє чоловіче плече під тягар домашніх клопотів,з якими вставала і лягала жінка,мати його синочків.

       Та й зрештою і сини стали для нього чужі й байдужі. Не переобтяжував себе клопотами,коли діти хворіли,коли виникали проблеми у юнацькому віці,коли на материну мізерну зарплату лікаря ледве зводили кінці з кінцями. Врешті залишив сім’ю.

 А сини росли. Росли без батьківської ласки,вимогливості, збезмежною, жертовною, самовідданою любов’ю матері,яка і далі брала всі турботи на себе. Жаліла синів, що без батька ростуть. Тому до праці не залучала,від житейських турбот як могла відгороджувала,все найкраще – було для них, для синочків.

      Пройшли роки. Повиростали сини. Та нема у матері щастя - радості.Не звикли сини працювати,розсівати навколо себе любов,добро,милосердя.

Виросли егоїстами,які визнають тільки свої інтереси.

      Гірко матері на душі. Страшно від  думки,що пішли сини у світ черствими людьми. Але ще теплиться надія… А може,ще проллється скупою сльозою вини синівська ніжність на змарнілу,згорьовану мамину щоку.